- Про що ти пишеш?
- Хіба я знаю?
Про те, що бачу; про те, що чую;
про те, що хочу і що марную...
- Чого ж про неї нема і слова?
Ти ж так за нею... вона - казкова...
- Чому? Та просто я не можу
віддати з серця і частинки
того, що зв'язане із нею -
пусті залишаться сторінки...
Вона ж - зостанеться зі мною.
Такою, яка є, - земною.