Заглянув у віконце.
пробігся по кімнаті
і (ти крізь сон почула) назвав твоє ім'я.
Ти думала - це перший ранковий промінь сонця
нечутно розбудив тебе.
Насправді то був я.

Заграв ще на сопілці
простеньке, веселеньке.
До тебе полетіла мелодія моя.
Ти радо посміхнулась: "Який чудовий ранок!
І вітер наче грає..."
Насправді то був я.

Поцупив ще із столу
твою ранкову каву,
хліб з маслом їв і думав: "Прекрасне це життя!"
Ти скрізь все обшукала, собаку налякала.
Подумала, що він з'їв.
Насправді то був я.

Увечері, як завжди,
твоїм я охоронцем
усюди, де бувала ти, неподалік стояв.
Ти талісман носила і думала, що він скрізь
тебе оберігає.
Насправді то був я.

І зовсім випадково
нарешті ти зустріла
того, кого чекала усе своє життя.
Стояла ти й дивилася йому одному в очі,
і говорила: "Любий..."
Насправді то був я.