У час, коли
бажання на папері
рядками стали
й заніміли наче,
душа закрилась
у своїй печері
й відпочиває.
Щоб ніхто не бачив.

   *  *  *

Із клітки пташка
вирвалась на волю,
шугнула вгору,
заховалась в стріху.
Ну а душі
кінець чужої ролі
приносить в тихий
теплий вечір втіху.

   *  *  *

Оця личина -
панцир твій надійний.
тобі у ньому -
не життя, а казка.
Але можливо -
це обман подвійний,
і то усе є правда,
а не маска.