Ти була не така,
якась інша учора, я знаю,
як бурхлива ріка,
бистроплинна, з далекого краю.
Полетіла стріла,
і позвали у бій барабани,
перша скрипка вела,
і звільнялись закуті в кайдани.

Одна нота - як крик,
один звук - як тривожне зізнання,
це новий материк,
там - народження, смерть і кохання.
І я іншим ставав,
незнайомим, новим і шаленим,
я не думав, а знав,
і ця музика грала для мене.

А сьогодні - я сам,
все затихло, немає і сліду.
Ну відкрийся, Сезам,
хочу бачить свою піраміду.
Розвалився мій трон,
і оркестр симфонічний не грає.
Це, напевно, був сон,
бо нічого з "учора" немає.