Ти була поруч,
наче так і треба.
Дні пролітали
якось непомітно.
Щодня я бачив
і тебе, і небо.
Жилось так легко
і одноманітно.
Але одного
разу я проснувся
й відчув - мені
чогось не вистачає.
Поглянув я
угору - бачу небо,
поглянув навкруги -
тебе немає.
Тебе немає.
Як? Це неможливо!
Дивлюся я
навколо і гукаю.
Навколо - тиша,
тільки одне небо.
Навіщо небо,
як тебе немає?