Сиділи ми з одним старим
на лавці. Вся якась подерта...
Цигарку він свою палив
й мене, як друга, пригостив,
і говорили ми відверто.
- Весна холодна і ясна,
і вродить яблуня, можливо.
І на колінах кошеня.
Така картина тут щодня -
на лавці - дід, вже зовсім сивий.
- І знаєш, - далі вів старий,
і сили тої вже немає,
чого ж душа - як молода?
немов і не пройшли літа,
дороги, люди і міста,
немов життя не одцвіта...
Чому  вона все не звикає?..
...Сиділи ми з одним старим.