Послухай, друже вересень, послухай,
знайди її у цю осінню днину,
облиш-но свій малюнок на хвилину,
прохаю, відірвися, вийди з круга.

Я скрізь шукав її, але все марно,
вже холод вітер змішує із пилом,
затопить скоро небо все чорнилом,
і стане на душі надміру хмарно.

Тобі під небосхилом все помітно,
ти бачиш кожний дім і кожну пташку.
Знайди мені її, тобі ж неважко,
вона десь є, і їй одній самітно.

Вона десь є - в єдиній іпостасі,
душі моїй такий жаданий трунок.
Постав останній штрих у свій малюнок,
знайди її у просторі і в часі.