Нехай залишиться, як є.
А завтра просто прийде осінь,
і листя ляже нічиє
на землю, золотоволосе,
й дощами небо наплює.

Пішло в притулок почуття
за їжею, теплом і світлом.
Нові чекають відкриття.
Чи виживе, таке тендітне,
чи пропаде серед сміття.

Співзвучна з іменем твоїм,
ця рима дотикалась тіла.
Не склались літери в "ходім",
і синє небо потемніло,
і не впізнати псевдонім.

Маленька цяточка в душі
їй придає велику силу.
Нудьга і сум - товариші.
Це, мабуть, осінь попросила
печальні написать вірші.