Думці немає ні краю, ні дна,
місто впівнеба, величне й свавільне,
блимають вулиці - хащі суцільні,
погляд спішить від вікна до вікна.

Птах одинокий розламує ніч,
зникли кудись жалюгідні халупи.
Як би хотілося - цінне докупи...
та не уникнути всіх протиріч.

Хмари повзуть невідомо куди,
ллє, як з відра, та не в цьому завада.
Є такі штуки як віра і зрада,
дощ нескінченний не змиє сліди.

Осінь холодна, похмура й брудна,
ранок як ясність, що прийде не скоро,
місто впівнеба стоїть неозоре,
десь в цьому місті існує вона...