Звичайно, вражений я був, я був здивований,
тепер всі домисли мої цілком спростовано.
Кімнату вперше бачу я,
а кольори оці тепла
і невимовні почуття -
як подаровано.

Твоє волосся золоте - це справжнє золото,
а що робила навпаки - то, просто, змолоду.
Є математика така -
квадрат не любить дивака,
і треба вирівняти коло
тільки молотом.

А ще я дякую тобі, за що - це знаю я.
А ти задумалась. Чому? Тому, що - нічия.
Тепер ти просто посміхнись,
можливо, збудеться колись
твоє зримоване
у вірш передчуття.